Інфекційний мононуклеоз – гостра інфекційна хвороба з повітряно-краплинним механізмом передачі, яка характеризується лихоманкою, збільшенням лімфатичних вузлів, ангіною, специфічними змінами у крові. Викликається вірусом Ебштейна-Бар.
Підвищена захворюваність інфекційним мононуклеозом спостерігається у холодну пору року: зимою та весною. Найчастіше хворіють діти від 2 до 10 років та молоді люди – до 35 років.
Єдине джерело інфекції – хвора людина та вірусоносій. При тривалому, тісному контакті з хворим крапельки слини, що містять вірус потрапляють на слизову носоглотки (під час кашлю, чхання, через інфіковані предмети (чашки, ложки, іграшки), під час поцілунків. Допускається можливість інфікування статевим шляхом та при переливанні препаратів крові.
Дещо важливе потрібно знати і про сам вірус Ебштейна-Бар. Він належить до родини герпес-вірусів, але на відміну від інших, не руйнує клітини, в яких відбувається його розмноження. А це – В-лімфоцити. По мірі розмноження і накопичення вірус проникає у реґіонарні лімфовузли, а через 30-50 днів з моменту зараження потрапляє у кров, де і відбувається інфікування В-лімфоцитів і тоді з ними проникає у всі органи, які містять лімфоїдну тканину. Так відбувається генералізація процесу. Дальше відбувається стимуляція Т-лімфоцитів, що призводить до руйнування клітин, інфікованих вірусом. Після перенесеного захворювання залишаються антитіла, які можуть зберігатись ціле життя, найімовірніше за рахунок постійного перебування віруса Ебштейна-Бар в організмі. Зі слиною вірус Ебштейна-Бар може виділятись до 12-18 місяців після клінічного видужання. Здатність вірусу до тривалого перебування в організмі людини, іноді пожиттєво, може зумовлювати подальше виділення віруса на фоні захворювань, які супроводжуються імуносупресією.
А тепер про саме захворювання. Інкубаційний період (це час від контакту з хворим до початку перших клінічних проявів хвороби) коливається в межах 4-28 днів. Найважливіші ознаки захворювання – це підвищення температури тіла (лихоманка), біль у горлі, висип, збільшення лімфатичних вузлів різних груп, а також збільшення селезінки та печінки. Біль у животі може симулювати симптоми гострого апендициту у дітей. Збільшені лімфовузли можуть бути розміром від горошини до грецького горіха, болючі при дотику. Ці зміни можна виявити провівши ультразвукове дослідження органів черевної порожнини та лімфовузлів.
Біль у горлі зумовлений місцевими запальними змінами. Слизова оболонка гіперемована, мигдалики рихлі, з білим налетом. У зв’язку зі збільшенням аденоїдів голос набуває гугнявого відтінку.
Часто з’являються висипання на шкірі та слизових різного характеру – плямисті або дрібнокрапкові кров’янисті елементи.
Триває інфекційний мононуклеоз 2-4 тижні.
Іноді хронічний перебіг мононуклеозу може спровокувати розвиток непластичних та аутоімунних процесів в організмі.
Щоб лабораторно підтвердити інфекційний мононуклеоз слід провести наступні дослідження:
Загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, біохімічне обстеження печінки (печінкові проби), а також специфічні – визначення антитіл до антигенів віруса та фрагменти самого віруса (ДНК) шляхом проведення полімеразної ланцюгової реакції.
Дальше, лікар-інфекціоніст після інтерпретації даних лабораторних та інструментальних досліджень вибирає індивідуалізовану лікувальну тактику.
Якщо у вас виникли питання, не зволікайте, звертайтесь до ЛДЦ професора Литвинця, де команда спеціалістів допоможе вам у вирішенні проблеми 
Автор: педіатр, дитячий алерголог, дитячий інфекціоніст, доктор медичних наук, професор кафедри педіатрії ІФНМУ – Литвинець Людмила Ярославівна